Бронхіальна астма — це поширене та потенційно серйозне хронічне (тривале) захворювання дихальних шляхів, яке може початися в будь-якому віці. Астма спричиняє такі симптоми, як хрипи, задишку, відчуття стискання в грудях та кашель, і за відсутності лікування може обмежувати фізичну активність. У людей з астмою можуть бути напади (загострення), які іноді вимагають невідкладної медичної допомоги та можуть призводити до летального результату.

Бронхіальна астма має багато різновидів. Вважається, що астма має багато причин, зокрема, спадкові (генетичні) і зовнішні (включно із забрудненням повітря, раціоном харчування, інфекціями, алергенами та деяким впливом чинників, пов’язаних із місцем роботи). У багатьох пацієнтів неможливо встановити точну причину астми. Бронхіальна астма зазвичай характеризується запаленням дихальних шляхів, яке запускає процеси, що призводять до розвитку цього захворювання.

У багатьох пацієнтів астма виникає через зміни в дихальних шляхах, спричинені алергічними реакціями на речовини, що переносяться повітрям у навколишньому середовищі, на які в людини виникла алергія. Однак багато інших хворих не мають ознак алергії.

Якщо ви маєте сінну лихоманку (або алергічний риніт), існує підвищений ризик розвитку астми, хоча зазвичай на астму хворіє тільки близько чверті людей з алергічним ринітом.

Астма має генетичний компонент, але це не означає, що діти хворого на астму також матимуть це захворювання. Однак, в цьому випадку, ризик розвитку астми може бути підвищений в порівнянні з дітьми, батьки яких не хворіють на астму.

Астма може мати один із зазначених нижче симптомів або їх комбінацію: задишка, відчуття стискання в грудях, хрипи, виділення мокротиння (слизу), кашель, зниження здатності виконувати фізичні навантаження. Власне, кашель, без будь-яких інших симптомів, може бути наслідком астми, але найчастіше він пов’язаний із захворюванням верхніх дихальних шляхів (наприклад, ринітом із появою виділень у задній частині глотки).

Бронхіальна астма може спричиняти нічні симптоми, однак існують інші захворювання, які можуть їх викликати. До них належать обструктивне апное уві сні (періодичне блокування верхніх дихальних шляхів під час сну), рефлюкс (надходження кислого шлункового вмісту зі шлунка в глотку) або проблеми із серцем. Повідомте лікаря, якщо маєте проблеми з диханням під час сну. Лікар повинен провести обстеження, щоб визначити точний характер проблеми.

Астма може розвинутися в будь-якому віці, хоча частіше починається в дитинстві. Якщо астма розвивається після 50 років, вона, як правило, менше пов’язана з алергією.

Контроль астми означає ступінь вираженості проявів астми або їх зменшення чи усунення лікуванням. Контроль астми складається з двох частин: контролю симптомів і чинників ризику загострень.

Контроль симптомів бронхіальної астми передбачає визначення, наскільки часто за останні чотири тижні Ви мали симптоми астми, застосовували полегшувальний інгалятор, прокидалися вночі через астму або були обмежені в активності через це захворювання. Неналежний контроль симптомів, наприклад, наявність симптомів астми більш ніж два дні на тиждень або, принаймні, одне пробудження через астму протягом останнього місяця, збільшує імовірність загострення астми.

Чинники ризику — це чинники, що підвищують ризик нападів астми, втрати функції легень або появи побічних реакцій на ліки, навіть якщо Ви не маєте симптомів, чи маєте лише кілька симптомів.

Якщо у хворого на астму є алергія на тварину, контактування слід виключити або звести до мінімуму, інакше перебіг хвороби може погіршитися. Алергію може викликати не тільки хутро, а й слина, епідерміс і сеча тварин. Гіпоалергенних тварин не буває. Найкраще рішення — не заводити тварин, на які у вас алергія, але якщо Ви вирішили піти на цей ризик, принаймні, не дозволяйте тварині заходити в спальню та вживайте суворих заходів гігієни (зокрема, щодо прання речей, з якими контактує тварина), хоча з часом астма все-таки може розвинутися.

Хворий на астму має вищий ризик загострення протягом наступних 12 місяців за наявності таких чинників: одне або кілька загострень за останні 12 місяців, перебування у відділенні інтенсивної терапії або інтубація з приводу астми (будь-коли), неконтрольовані симптоми астми, низькі показники функції легень до початку лікування, неправильна техніка інгаляції та/або неналежне дотримання режиму лікування, куріння, ожиріння, вагітність, наявність у крові еозинофілів (вид запальних клітин).

Регулярне контролююче лікування слід починати, якщо симптоми астми виникають частіше ніж двічі на місяць, якщо хворий прокидається вночі через астму більш ніж один раз на місяць або якщо в людини є якісь чинники ризику загострення хвороби. Початковий етап контролюючого лікування — це зазвичай низькі дози інгаляційних кортикостероїдів. За регулярного прийому ці препарати зменшують запалення дихальних шляхів і вираженість симптомів, а також знижують ризик нападів.

У разі правильного застосування відповідно до призначення лікаря вони не шкідливі. Як і всі ліки, ліки від астми можуть спричиняти побічні реакції, які зазвичай незначні та зворотні (див. інструкцію щодо конкретних типів ліків). Керуючись цілями лікування астми, Ваш лікар призначить терапію згідно з важкістю Вашого захворювання, віку, стану та Ваших потреб.

Ні, ліки від астми не викликають звикання.

Інгалятор для зупинки нападу астми, зазвичай синього кольору, можна застосовувати тільки за потреби для полегшення періодичних симптомів. Він не лікує основну проблему астми — запалення. Згідно сучасних уявлень про лікування астми підтримувальна (щоденна) терапія потрібна майже всім хворим на астму, за винятком пацієнтів із найлегшою формою хвороби (наприклад, симптоми з’являються рідше ніж раз на місяць), але вони також мають ризик серйозних нападів\загострень. За підтримувальної терапії зменшується запалення дихальних шляхів і оптимізується функція легень, тому пацієнт з астмою може вести звичне життя. Однак для досягнення такого ефекту ці ліки слід приймати регулярно та щодня.

Ні. Вони завжди будуть ефективні.

Ні, слід завжди консультуватися з лікарем, перш ніж переходити на нижчу дозу, а також тоді, коли Ви думаєте, що можете припинити застосування ліків.
Більшості людей не слід припиняти застосування інгаляторів для контролю захворювання, інакше астма повернеться з тими самими симптомами, що й раніше, а припинення застосування препаратів для контролю захворювання збільшує ризик серйозних загострень.

Як і діабет або гіпертонія, астма є хронічним захворюванням. Отже, ліки від астми слід приймати протягом усього життя щоденно.

Астма не призводить до ХОЗЛ (хронічного бронхіту або емфіземи). Астма і ХОЗЛ- це різні хвороби, і їх лікування відрізняється.

За ХОЗЛ відбувається прискорена втрата функції легень — швидше, ніж під час астми, і навіть іще швидше, якщо людина палить. Однак у пацієнтів з астмою, які палять протягом багатьох років, може розвинутися ХОЗЛ — цей стан називається «перехрест астми та ХОЗЛ».

Так, насправді хворим на ХОЗЛ рекомендуються регулярні фізичні вправи, оскільки вони мають багато переваг для загального стану здоров’я, зокрема, покращення фізичної форми та якості життя. Однак, оскільки під час виконання вправ людина дихає частіше, вони можуть викликати звуження бронхів (звуження дихальних шляхів), тому можуть знадобитися деякі профілактичні заходи.
Щоденний регулярний прийом ліків дасть змогу значно знизити імовірність появи симптомів ХОЗЛ під час тренувань.

Зазвичай ХОЗЛ розвивається після 40 років, розвиток хвороби в дітей малоімовірний, але є випадки ХОЗЛ у людей молодшого віку.

Якщо вони застосовуються протягом кількох днів під час тяжких нападів, ризик незначний. У людей із гіпертензією може спостерігатися тимчасове підвищення артеріального тиску, а в людей з діабетом — незначне підвищення рівня цукру в крові, але зазвичай такі явища короткочасні та мають легкий перебіг.

Оральні кортикостероїди можуть викликати серйозні побічні реакції за тривалого застосування, зокрема підвищений ризик остеопорозу, катаракти, глаукоми, збільшення маси тіла, підвищений ризик інфекції та пригнічення вироблення гормонів надниркових залоз.

Ні, інгаляційні кортикостероїди мають набагато менше побічних реакцій, тому що їх приймають у вигляді аерозолів у дуже малих дозах — мікрограмах. Можливий вплив на ротову порожнину або горло, особливо за потреби застосування у високих дозах, може бути зміна голосу (дисфонія) або грибкова інфекція порожнини рота чи горла (кандидоз), однак ці прояви рідкісні, якщо людина приймає ліки за допомогою порошкового інгалятора сухого порошку або інгалятора зі спейсером. Грибковій інфекції також можна запобігти, якщо полоскати рот після застосування.

Так. Респіраторні інфекції — одна з основних причин загострення ХОЗЛ. Лікар дасть Вам рекомендації щодо того, що робити з ліками за таких обставин.

Пікфлоуметр — це невеликий пристрій, який вимірює, наскільки швидко Ви можете видихати повітря з легень. Це визначення ступеня звуження дихальних шляхів. Слід записати найкраще (найвище) значення для людини, і в ідеалі воно повинно залишатися на цьому рівні. Пікова швидкість потоку зазвичай трохи знижується з віком.

Спірометрія — це дослідження функції дихання, яке зазвичай проводять для підтвердження діагнозу ХОЗЛ. Якщо функція легень за результатами спірометричного дослідження нижче очікуваної, це вказує на наявність звуження дихальних шляхів, але воно може мати різні причини.